Ще в дитинстві, а потім і в юності довелось мені перечитати оповідання А.Гайдара "Гарячий камінь". Я, не зрозумів тоді двох речей:

- Як Івашко міг викотити на гору камінь, такий гарячий, що Гайдар, економлячи сірники, припалював об нього цигарку. І друге:

- Чому старий, понівечений життям інвалід, не розбив-таки ту каменюку щоб омолодитися?.

Ну, перше я і досі не розумію, тим більше, що раз каменюка сама собою нагрівається до "451° по Фаренгейту", мабуть там відбуваються якісь ядерні процеси з випромінюванням радіації, і краще обходити її десятою дорогою, а не просити дитину закотити ту каменюку на гору...

Але казка є казкою, не сперечаюсь. Нехай.