Скільки разів ви хотіли заперечити, відмовитися або сказати "ні", але натомість мовчали й пливли за течією? Спираючись на новаторські наукові дослідження, реальні історії та прості щоденні практики, докторка Суніта Са показує, як обстоювати себе й інших - в особистому житті, на роботі, в суспільстві. Її висновок переконливий: усвідомлений опір - необхідна навичка, і її можна розвинути.

З цією книжкою ви навчитесь:

бачити невидимі суспільні механізми покори, впливу та авторитету;
готуватися до складних розмов;
говорити "ні" без почуття провини;
проходити через п'ять стадій спротиву;
пояснювати дітям різницю між сліпою слухняністю та правильними вчинками;
запускати "ефект доміно", надихаючи своєю сміливістю інших.

ПРО АВТОРКУ

Суніта Са - професорка Університету Корнелла, експертка з організаційної психології. Досліджує питання впливу, авторитету, покори й спротиву. Міжнародна спікерка і бізнес-консультантка, радниця урядових установ. Її міждисциплінарні дослідження опубліковані у провідних наукових, суспільно-політичних та бізнес-виданнях, зокрема у New York Times, Harvard Business Review, Nature, Scientific American, Journal of the American Medical Association та багатьох інших.

Відгуки на книжку:

Ми орієнтуємося у світі, обираючи, що готові прийняти, а що - ні. Уперше докторка Суніта Са дає наукове пояснення цьому вибору. Від найщирішого "так" до найчеснішого "ні" - "Опір" допомагає приймати рішення з гідністю, співчуттям і щирістю. Енні Дюк, філантропка, професійна гравчиня в покер, авторка бестселера "Мислити ставками"

Ця книжка, безумовно, стане переламним маніфестом у культурі всіх моральних першопрохідців, які хочуть робити світ кращим через відповідальний опір. Джона Берґер, експерт з маркетингу і соціального впливу, автор бестселерів-мільйонників "Заразливий" і "Чарівні слова"

Цитати з видання:

Зазвичай люди, коли чують слово "опір", думають про непокору. Оксфордський словник англійської мови тлумачить дієслово defy як "відкрито і сміливо протистояти", а disobedience - як "відмову підкорятися" чи "дію всупереч наказам". Я не з тих, хто сперечається з Оксфордським словником. Усе ж таки я виросла в Британії. Але як соціологиня й психологиня вважаю це визначення завузьким.

Я хотіла б запропонувати нове визначення дієслова "опиратися", яке бере до уваги наші свободу волі й поміркованість вчинків.

Опиратися означає діяти згідно з глибинними цінностями, попри зовнішній тиск.

Напруження - сигнал, який подає нам мозок, коли ми хочемо чинити спротив, ще до того, як ми це усвідомили. Наша нервова система вмикає сигнал тривоги: "Щось не так. Підкорившись, ти зрадиш ідеали людини, якою справді хочеш бути", - не вгаває вона.

І саме тоді, коли напруження сягає піку, потреба чинити опір стає якнайгострішою. Правда в тому, що коли ми розриваємося між спротивом і покорою, наш внутрішній опір до опору вказує на одне: щось дійсно не так.

Але ні, не з нами, а із ситуацією.

Коли вас просять щось зробити, а ви не певні, чи хочете, перший крок - узяти паузу. Не погоджуйтеся й не відкидайте пропозиції одразу. Тиск схвалити рішення негайно часто є найефективнішим інструментом покори. Усі ми стикалися з продавцями мобільного зв'язку просто на вулицях чи заповзятими працівниками автосалонів.

Саме тому, ухвалюючи рішення, що вимагає активної згоди, варто забезпечити себе часом і простором для обмірковування. Навіть кількахвилинна перерва в такій ситуації - похід у туалет, телефонна розмова, навіть погляд в інший бік - можуть мати значення й надати вам змогу поставити собі запитання про основні критерії справжньої згоди.