Перемога або смерть - інших варіантів у цієї експедиції не було. У 1950 році дев'ятеро французьких відчайдухів кинули виклик людській природі та підкорили вершину, якої навіть не існувало на карті. Уперше в історії люди піднялися на висоту 8091 метр. З якими труднощами вони стикалися? Як воно - долати нестерпний холод, воювати зі стихіями та впритул наближатися до смерті? Як це - шмагати обморожені руки й ноги мотузками, щоб відновити кровообіг? І головне - заради чого такі жертви?

Для кого книжка

Для широкого кола читачів, всіх, хто хоча б раз в житті мріяв про підкорення вершин.

Чому ця книжка

У цій книжці Моріс Ерцоґ детально й послідовно розповідає про їхню експедицію, вихід за межі власних можливостей, відчай і розпуку, надію і світло в очах альпіністів, змагання з природою і ціну перемоги. Сліди боротьби лишилися на їхніх тілах, але вони здобули значно більше: зустрілися зі свободою та під іншим кутом поглянули на сенс людського життя.

Про автора

Моріс Ерцоґ (1919–2012) - французький альпініст та очільник експедиції 1950 року, яка без сучасного спорядження й використання кисню піднялася на восьмитисячник. Під час сходження втратив майже всі пальці, тому книжку "Аннапурна" не написав, а надиктував. У 1958–1963 роках - міністр молоді та спорту, у 1970–1995-х - член Міжнародного олімпійського комітету.

Відгук

"Найвпливовіша книжка з альпінізму всіх часів".

National Geographic Adventure

Цитати

"Ми вже на висоті 5000 метрів; з'являється задишка. Під час зупинок шерпи згинаються навпіл, спираючись на льодоруби, і зі специфічним присвистом глибоко видихають. Спершу цей звук видається дивним, та ми швидко призвичаюємося. Так само видихали деякі носильники ще на попередніх етапах походу. Можливо, я помиляюся, та відчуваю, що менше потерпаю від браку кисню, ніж Ляшеналь і Ребюффа. Вочевидь, даються взнаки нещодавні ночівлі на висоті 5000 метрів. Це остаточно переконує, що перед основним штурмом кожен член експедиції задля акліматизації має сходити в розвідку з підйомом на 5–6 тисяч метрів".

"- Згадай пророцтво лами, - бадьоро нагадує Ішак. - "Дгаулагірі ставиться до вас неприхильно. Йдіть у напрямку Муктинатху". Отож-бо...
- Ну то вирішено, - кажу твердо. - Завтра йдемо в напрямку Муктинатху. Із самого ранку.
- До перевалу Тілічо? - питає Ґастон.
- Глянь на мапу, - каже Ішак. - Якщо ми підемо перевалом Тілічо, то заощадимо кілька
днів...
- От побачиш - ми вийдемо просто до підніжжя північного схилу. Ти ж знаєш, на північний схил у Гімалаях завжди більше надії. Ми пройдемо саме стільки, скільки треба, щоб побачити Аннапурну. Якщо доведеться - дійдемо аж до Манангбгота.
- Зрозуміло, - злегка розчаровано каже Ішак. - Наша мета наразі - просто знайти Аннапурну".