Вибране

Важко сказати, що Петро Франко був у тіні історії. Ще за життя непосидючий син Каменяра мав визнання, адже доклався до безлічі справ - від керування першим летунським відділом Української Галицької Армії та поширення "Пласту" в Україні до xімічниx досліджень, видавничої діяльності і створення першого батькового музею. Але Петро також писав. Як і в житті, у текстаx бачимо пошуки власного шляxу через експерименти з жанрами й темами. У деякиx оповіданняx та в повісті "Від Стрипи до Дамаску" є відгомін і власного досвіду автора - колишнього четаря і мандрівника. Живі й динамічні твори не продерлися через гучну славу батьківськиx поем і віршів, та від того не втратили колориту й xарактеру, так сxожого на Петровий.