Чи відновлювати ландшафти, утворені під час індустріялізації ХІХ і ХХ століть, чи створювати нові? Чи можемо ми дозволити собі університети, які тільки імітують освіту і навіть не намагаються імітувати науку? Чи усвідомлюємо, що сусідні країни також потерпають від демографічної кризи і ми будемо змушені конкурувати з ними за молодих і адаптивних українців? Ми стаємо на коліна, віддаючи шану тим, хто поклав життя за нашу свободу, за можливість говорити, писати і співати, жити українською мовою. Ми стаємо на коліна тільки перед своїми. Перед ворогами на коліна ми не станемо ніколи. Ми говоримо про війну, оповідаємо передовсім самим собі, а також світові про злочини, що їх росіяни вчинили на нашій землі, з вірою в те, що колись їх довгий список буде розглянуто в Гаазі; оповідаємо, щоб спростувати, скреслити наративи російської пропаґанди; оповідаємо, щоб світ і ми самі знали правду про себе у цій війні.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!