Книга Поховання на могилі. Шевченкова біографія у фольклорі та фейклорі

"Поховання на могилі" з пера київського історика літератури, критика та письменника Михайла Назаренка – найповніше тематично систематизоване й опоряджене концептуальними коментарями, історичним і мітологічним нарисами, зібрання переказів про Тараса Шевченка, "химерна біографія з народних вуст", несподівана й захоплива. В єдиний метасюжет складаються прижиттєві чутки та посмертні леґенди, спогади сучасників і фантастичні оповіді нащадків, ідеологічно вивірений фольклор совєтських часів і запаморочливий фейклор псевдошевченкіяни.

Друге видання книжки, вперше опублікованої 2006 року, розширено в півтора рази завдяки залученню понад двохсот нових джерел і поглибленню інтерпретативного складника. Оновлена бібліографія налічує близько 400 позицій, а ілюстративна частина містить 240 світлин і репродукцій.

До книжки ввійшли перекази, які доповнюють реальну біографію поета або прямо суперечать їй, чутки і плітки, спогади старожитців, фантастичні оповіді (в тому числі – про посмертне життя безсмертного Кобзаря), ідеологічно вивірений фольклор совєтських часів і "псевдошевченкіяна", тобто тексти, які до поета жодного стосунку не мають, але приєднані до "базового міту". До цієї категорії належить, наприклад, пісня про те, як Шевченка віддали у солдати. Вона кружляла на межі XIX– XX століть українськими часописами, обростала подробицями "з народних вуст", її – не з першої спроби – поховав Агатангел Кримський, і, нарешті, вона воскресла в совєтських виданнях. Усе це творить міт, що оперує тими ж елементами, образами і мотивами, з яких складено Шевченкову поезію. В цьому сенсі перекази про поета не лише становлять його паралельну біографію, але, якоюсь мірою, і паралельний "Кобзар".