Браття лісовії

Ледь-но перегортаєш перші сторінки спогадів-маніфесту партизана Юо́заса Лукши́-Дау́мантаса про життя, віддане Батьківщині, як одразу розумієш, що до тебе говорить чиста у своїх стремліннях і щира людина, юнак, який свідомо ступив на партизанський шлях і став мужем у важкій та викличній боротьбі за свободу рідного краю.

Він, як і багато його ровесників, опинившись перед викликом захищати свою держави і права вільної людини, гідно його прийняв. Ніхто й ніколи не питав, чи достатньо добрими воїнами, командирами, зв'язковими або сестрами милосердя вони перед тим були - надходив час і, склавши присягу, йшов найкращий цвіт Литви на справді смертельний герць, заради своєї землі, як це сотні разів впродовж сотень років чинили їхні родаки, а й люди інших народів - бо так велить любов до Батьківщини, свята вірність рідній землі і зов предків.