Модерне москвофільство. Мазепа і мазепинство

Дмитро Донцов (1883 - 1973) - одна з найбільш харизматичних і водночас найбільш одіозних постатей української інтелектуальної історії ХХ століття.

Користуючись його власним визначенням (зі статті про Мазепу, вміщеній у цьому виданні), Донцов належав до того типу великих людей, «яким і по смерті не дають спокою. Їхнє ім'я ще довго є червоним прапором для одних, для инших тим, чим є червона хустка для бика».

Ім'я самого Донцова і справді стало прапором покоління (навіть не одного, а одразу кількох поколінь борців за самостійну Українську Державу 1920 - 1950-х років, як перед тим ім'я Франка - для генерації «Молодої України»), та водночас і досі не припиняє дратувати тих, у кого саме лише слово «націоналізм» викликає конвульсивні напади неконтрольованої люті.

Що ж до автора «Підстав нашої політики» (1921 р.), «Націоналізму» (1926 р.) та «Духу нашої давнини» (1944 р.