Повість про Миколу Зерова

Микола Зеров (1890–1937) – ключова постать в історії національно-культурного Ренесансу 1920-х рр. Літературознавець, лідер "п'ятірного грона" поетів-неокласиків, полеміст, блискучий перекладач, київський Золотоуст, чиє ораторське мистецтво справедливо вважається неперевершеним, "живе срібло", за визначенням друзів, – усе це грані однієї творчої особистості.

"Повість про Миколу Зерова" Володимира Панченка є дослідженням історії життя цієї незвичайної людини. Проникливий аналіз різних аспектів творчості Зерова поєднується із увагою до культурного й суспільно-політичного контексту 1910–1930-х років, до літературно-мистецького середовища Києва того унікального часу. Ведучи вільну від академічних надмірностей оповідь, покликану актуалізувати традицію "повісті минулих літ", автор органічно використовує рідкісні архівні матеріали, раритетні періодичні видання і документи. Його "пошуки утраченого часу" – це спроба максимально наблизити до нас події й обличчя тих"різьбярів", які, попри "підлі і скупі часи", прагли піднести українське художнє слово на "справжні верхогір'я".

Дослідження Володимира Панченка стало переможцем престижного книжкового рейтингу "Літакцент року–2018" у номінації "Літературознавство".