Микола Зеров (1890–1937) – ключова постать в історії національно-культурного Ренесансу 1920-х рр. Літературознавець, лідер "п'ятірного грона" поетів-неокласиків, полеміст, блискучий перекладач, київський Золотоуст, чиє ораторське мистецтво справедливо вважається неперевершеним, "живе срібло", за визначенням друзів, – усе це грані однієї творчої особистості.
"Повість про Миколу Зерова" Володимира Панченка є дослідженням історії життя цієї незвичайної людини. Проникливий аналіз різних аспектів творчості Зерова поєднується із увагою до культурного й суспільно-політичного контексту 1910–1930-х років, до літературно-мистецького середовища Києва того унікального часу. Ведучи вільну від академічних надмірностей оповідь, покликану актуалізувати традицію "повісті минулих літ", автор органічно використовує рідкісні архівні матеріали, раритетні періодичні видання і документи.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!