Уявний друг

книга мені сподобалася, про це свідчить хоча б те, що я її прочитав на 5 днів раніше запланованого графіка. Але не все було бездоганно. Є моменти, які мені не дуже сподобались. Про них трохи згодом. Перша третина книги була просто вау. Вона захопила мене з перших сторінок. Мати з сином переїжджають у маленьке місто – починається класика жанру: нова школа, знущання однокласників, нові друзі, такі самі невдахи тощо. А потім хлопчик пішов у ліс, де сталося щось дивне... І з цього моменту почалися містично-моторошні події – і стало ще цікавіше! Поки я читав цю частину книги, я вже вважав, що маю першого претендента на найкраще прочитане в 2025 році, незважаючи на те, що зараз лише лютий, і до кінця року я прочитаю ще не один десяток книг. Друга третина також не розчарувала. Я ловив вайби творів Стівена Кінга та серіалу "Дивні дива (https://t.me/pixelibrary2025/325)" – сюжет динамічний, атмосферний, інтригуючий та моторошний. Попри значний обсяг, книга читалася дуже легко та швидко. На цьому етапі вона впевнено тягнула на 10/10. А потім була остання третина книги... Мене здивував такий поворот сюжету. Я очікував зовсім іншого, але раптом з містичного трилера книга раптом стала якоюсь філософсько-релігійною історією про битву добра і зла й отримала дуже метафоричний фінал. Я не те щоб розчарований, але все ж таки трохи засмутився. Таким чином, я взагалі не пошкодував, що прочитав цю книгу, але сумніваюсь, що після такого фіналу вона все ще буде претендувати на кращу книгу мого читацького року. А шкода...