Соляріс

Якісна наукова фантастика Соляріс – це дуже цікавий науково-фантастичний художній роман, який припаде до душі тим, хто любить порозмірковувати над сенсом життя, над обмеженістю людського пізнання і над тим, які глибини заховані в самій людині. Людство шукає контакту з позаземними цивілізаціями, мовляв, космічний простір настільки обширний, що десь та й має бути ще життя, окрім нашої Землі, яка, по-суті, лише піщинка в масштабах всесвіту. І підсвідомо людство здійснює такі пошуки з…

"Соляріс Мені сподобалася подорож на загадкову планету Соляріс. Роман залишає після себе багато питань і спонукає до глибоких роздумів. Передусім — про можливість контакту нашого «я» з «я» інших живих істот, про межі людського пізнання та відповідальність, яку несе розвиток технологій. Окреме місце займають філософські роздуми щодо існування Бога й сенсу людського буття. «Соляріс» змушує замислитися над тим, наскільки обмеженим може бути наше розуміння світу, навіть за умов високого…

Цікаво Цікавий роман, але сама книга - це карманне видання зі шрифтом 10 - надзвичайно важко читати.

Не дуже Не цікава! От зовсім! І як лише такі книги стають бестселерами? Може й справді щось нове притягує читача? Та мені книга не сподобалася! Вона ні про що конкретне! Тема - розмита, головні герої - мляві, сюжет - непослідовний, а головне - у неї зовсім немає закінчення! Головний герой Кріс прилітає на планету Соляріс. Її вже давно вивчають і багато про неї знають, але все одно є багато невизначеного та незясованого. А головне - одразу по прильоті на кріса чекає багато загадкових…

Справжня наукова фантастика Людство успішно підкорює простори всесвіту, вперто шукаючи планети, на яких теж можливе життя. У своїх пошуках воно відкриває планету Соляріс, що майже повністю вкрита океаном, а над її поверхнею по черзі сходить два Сонця - червоне та синє. Виникла ціла наука, присвячена лише одній планеті - соляристика. Але навіть десятки тисяч наукових праць не наблизились до головної розгадки - що ж таке насправді той Океан? Єдині живі організми на планеті - троє…

Наукова фантастика з великої букви Науково фантастичне оповідання Станіслава Лема - Соляріс 1961 року. Кріс Кельвін, психолог, вирушає на давно відкриту планету Соляріс. Він має зрозуміти в якому стані дослідницька станція та вчені. Від експедиції Кельвіна залежить доцільність подальшої наукової діяльності на планеті. Автор розгортає перед нами іншу фантастику з моральними та гуманістичними питаннями. Крісу Кельвіну, дорослій сформованій людині, вченому, доктору психології, не просто…

Мислячий океан Написаний 60 років тому «Соляріс» Станіслава Лема досі залишається таким самим суперечливим і незвіданим, як і океан на однойменній планеті, головний персонаж твору. Сюжет, здавалося б, не новий: пошук контакту людей та інопланетного розуму, тільки інопланетянин цього разу разюче відрізняється й від людей, й від інших гіпотетичних позаземців. Але основна проблема книги, здається, значно глибша - прикра нездатність людства спілкуватися з інопланетним свідомістю. Якщо в процесі…

Тепер я знаю, що таке альбедо Намалюєте іншопланетянина? Ще б пак! Ось він, зелено-синьошкірий, головатий, пропорції тіла настільки злизані із ікон, що проймає благоговійний трепіт — н е в і д о м е. Ну, або це щось на кшталт великої мавпи із собачою головою, або балакучий динозавр, чи бридкий та зубатий слимак-личинка. І всі ці непізнані, незбагненні й недосяжні істоти будуть мати руки, ноги, лапи, шкіру і хребет. Так, обов'язково хребет! Щоб у різних комбінаціях нанизувати вже…

Соляріс Станіслава Лема, не потрібно додатково представляти шанувальникам фантастичного жанру. Він вважається найпопулярнішим польським письменником, за кількістю мов, на які було перекладено його твори. "Соляріс" - філософський науково-фантастичний роман, який вже давно зайняв своє місце, серед безсмертної класики жанру. Книга починається з прибуття Кріса Кельвіна космічним кораблем "Прометус" на станцію Соляріс. Соляріс - це океан, і його атмосфера не киснева. Коли він прилітає, його…

Класика не для всіх Хотілося поставити нижчу оцінку, але це було б несправедливо, адже річ не в тому, що автор пише погано, не досягає (або не має) жодної конкретної мети, - не маю жодних суттєвих претензій, з тих, які зазвичай виникають, коли читаєш книгу, яку хочеться назвати поганою. Та й цю не хочеться обзивати, та правда така: я починала її читати тричі і востаннє подолала з самого принципу. Це було вкрай тяжко: довгі описи планети, інтер'єрів, почуттів, снів і найважче - статтей,…