Відійшла у засвіти відома українська мисткиня та ілюстраторка Зоя Лісовська-Нижанківська

Українська культурна спільнота зазнала важкої втрати. У віці 98 років пішла з життя видатна українська мисткиня, живописиця та ілюстраторка Зоя Лісовська-Нижанківська, чий художній спадок став важливою частиною візуальної культури України та діаспори.

Шлях у мистецтві та ілюстрування класики

Зоя Лісовська-Нижанківська залишила глибокий слід в історії українського книговидання та образотворчого мистецтва. Протягом свого довгого творчого шляху вона створила унікальні ілюстрації до знакових творів української та світової класики. Зокрема, її художня інтерпретація прикрасила видання творів Михайла Коцюбинського та Лесі Українки, а також відомого американського письменника Торнтона Вайлдера. Її графічні роботи вирізнялися глибоким психологізмом та тонким відчуттям літературного тексту.

Серед найвідоміших живописних та графічних робіт художниці особливе місце посідають такі твори, як «Вечорниці» (1955), «Богородиця» (1960), а також картини «Перед свяченням паски», «Скелі над морем», «Синій дім», «Дівчина з Буковини», «Біженці» та масштабна робота «Стиль життя» (1980). Роботи мисткині експонувалися на численних виставках у Європі та Америці, демонструючи світові багатство української душі та традицій.

Родина та культурне оточення

Зоя Лісовська-Нижанківська народилася у мистецькій родині з глибоким корінням. Її батько, Роберт Лісовський, був видатним українським графіком, учнем Георгія Нарбута та автором відомого логотипу авіакомпанії «Lufthansa». Мати, Стефанія Туркевич-Лукіянович, увійшла в історію як перша українська жінка-композиторка. Зростаючи в такому інтелектуальному та патріотичному середовищі, Зоя змалечку вбирала любов до рідної культури, що згодом відобразилося у кожному її полотні та малюнку.

Більшу частину свого життя художниця провела за межами України — у Великій Британії та Швейцарії, куди родина була змушена емігрувати. Попри тривале проживання за кордоном, вона ніколи не втрачала зв'язку з батьківщиною, активно працювала на благо української громади в еміграції та виховувала нові покоління митців у повазі до свого коріння.

Заповіт для майбутніх поколінь

У своєму інтерв’ю для платформи Destinations у 2023 році художниця поділилася теплими та водночас рішучими думками щодо майбутнього своєї батьківщини. Вона наголошувала на критичній важливості збереження національної ідентичності через мову.

«Я б побажала, щоб усі наші люди повернулися до національного скарбу – української мови. Щоб батьки вчили дітей по-українськи та не говорили після навчання до дітей по-російськи, адже Москва — наш ворог. Росіяни принесли багато лиха до України», — зазначала мисткиня, закликаючи плекати рідне слово як головний щит проти агресора.

Вічна пам'ять

Смерть Зої Лісовської-Нижанківської — це непоправна втрата для всього українського мистецького світу. Її спадщина продовжуватиме жити в ілюстраціях до українських книг, на полотнах у музеях та в серцях шанувальників її таланту. Висловлюємо щирі співчуття родині, друзям та колегам видатної художниці.