Однією з особливостей віршів Олега Лишеги є їхня напрочуд насичена (як для поезії) фабула і нелінійна, з дивергенціями та ретардаціями, сюжетна організація цієї фабули. (Ми вже говорили, зокрема, про роль "заголовних персонажів" віршів у створенні сюжетної інтриги). Оповідність інтонацій, діалогічність (часом імітована, коли, власне, це розмова з неозначеним "кимось" або із самим собою чи своїм двійником), багатофокусність, просторові і часові флуктуації, сумлінний побутовий і водночас неоднозначний антураж дії – усе це також засвідчує готовність до творчості в жанрах сучасної прози і драматургії.