Цю працю автор планував закінчити до ювілею Миколи Васильовича у 7517 році за язичеським календарем, та не так сталося, як гадалося. Тож, пробачивши самому собі, запропонував заповіднику-музею Миколи Васильовича Гоголя у селі Гоголеве Шишацького району Полтавської області попередню книгу «Мертвые души petitio principіі» на двохсотріччя з дня народження письменника і несподівано отримав (не розраховував) щиру подяку від працівників музею. Та коли розповів, що «Живі і мертві душі» перенесуться на хутір поблизу Диканьки і на Змієві вали біля Великої Солтанівки, працівники музею (в усякому разі деякі з них) були у захваті і побажали творчих успіхів. Тож побажання, а то були щирі побажання, допомогли авторові закінчити твір, і він із задоволенням виконує обіцянку та передає на суд за повіднику-музею Миколи Васильовича Гоголя присвячені його імені роздуми.