Книга Анатолій Дімаров (комплект із 3 книг)

Книга 1. Біль і гнів. Книга 1

У романі "Біль і гнів" Анатолій Дімаров веде далі почату в "І будуть люди" розповідь-епопею про щоденні клопоти жителів полтавського села Тарасівка. Їм здавалося, що минулося найстрашніше – примусова колективізація, Голодомор, масові репресії. Та невдовзі наспіла чорна година – воєнне лихоліття, а на зміну одним нелюдським порядкам прийшли не менш жорстокі. Як вестиметься тарасівцям, на чий бік стануть?

Автор, як і зазвичай, не береться виписувати якусь громадянську позицію, свідомо уникає прямих характеристик героїв. За них говорять їхні вчинки, думки, прагнення. "Я писав про життя. І все", наголошував Анатолій Дімаров. А висновки має робити сам читач. "Біль і гнів" не уникнув цензорської руки, безжальних скорочень. Та навіть в урізаному варіанті був відзначений Шевченківською премією.

Видавництво "Фоліо" перевидає роман повністю відновлений автором.

Книга 2. Біль і гнів. Книга 2. Чорний ворон. Син капітана

У книжці вміщено завершальну частину роману "Біль і гнів", що розповідає сповнену трагізму історію жителів полтавського села Тарасівка. Їх не оминули жорна примусової колективізації, голодомору, репресій і найчорніша година – воєнне лихоліття.

Урізноманітнюють тему становлення тоталітарного совка інші повісті та оповідання. У цих творів нелегка доля: їх або не друкували – скажімо, "Чорний ворон" двадцять років пролежав у письменницькому столі й уперше вийшов англійською мовою в Австралії, або щедро нівечила цензорська рука. Ба більше: щоб вони нарешті побачили світ навіть у такому вигляді, авторові доводилося спотворювати текст ідеологічними нісенітницями.

"Отож і довелося реставрувати цю повість, відновлюючи вирубані нещадно епізоди, що дихали правдою", написав у передмові до "Сина капітана" Анатолій Дімаров.

Видавництво "Фоліо" перевидає твори, які автор повністю відновив.

Книга 3. І будуть люди

Пророчі слова великого Тараса, що "на оновленій землі врага не буде, супостата, а буде син, і буде мати, і будуть люди на землі" стали непохитним переконанням і Анатолія Дімарова: останній рядок цього твердження він узяв за назву одного з кращих своїх творінь. Хоч у ньому йдеться про найтрагічніші сторінки життя українського селянства періоду колективізації-Голодомору, хоч до нашої Незалежності ще залишалися довгі десятиліття. Річ у тім, що беручись за написання роману, а це початок 1960-х, письменник уже позбувся облуди радянщини. Зате вона цупко трималася за свої наративи - третину твору цензура скоротила. Нині ця правдива історія започаткувала нову сторінку у своєму життєписі: видавництво "Фоліо" перевидає її без купюр, а недавня 12-серійна екранізація роману здобула визнання як перша в країні історична родинна сага.