Листи Василя Стефаника (1871-1936) є оригінальним та самобутнім явищем в українському письменстві. Помітна органічна єдність мислення автора в його листах і новелах. Епістолярій відіграв вагому роль у становленні та змужнінні творчого голосу письменника. Більшість художніх творів Василя Стефаника мали свої первісні варіанти в листах. Сам Стефаник говорив: "Вся моя література - у моїх листах", або: "я... звичайно свою жилку писарську згоню на листах". Епістолярна спадщина новеліста є джерелом для вивчення питань його психології творчості, однак не варто лише на неї спиратися щодо висновків та узагальнень.