


Зареєструйтесь або увійдіть, щоб додавати книги до списків
Зареєструйтесь або увійдіть, щоб отримувати сповіщення про наявність
Зареєструйтесь або увійдіть, щоб вести читацький щоденник
Чому солдат убиває? Чому той, хто віддає такий наказ, робить це з легкістю руки? Чому світ не може й дня прожити без війни?
На подібні питання я вирішив відповісти з позицій екзистенціальної психології та філософії. Дивно, але мої рефлексії привели мене до знаменитого шекспірівського виразу: "Весь світ - театр, а люди в ньому - актори". Завдання будь-якого актора - змусити публіку повірити у його гру. Оному доводиться постійно тренувати свій сценічний образ. Актор не може довгий час грати одну й ту саму роль, та ще й однотипно. Йому треба завжди ставити нову висоту, щоб утримати публіку.
У рядового солдата також є своя висота - це стати якщо не героєм, то генералом армії. Все життя грати рядового він не може. Втім, як і глава будь-якої держави: або увійти в історію як продемократичний ідеолог, або як імперіаліст-завойовник. І проблема в тому, що в гонитві за досконалістю, для багатьох ціль виправдовує засоби. Тому більшість акторів готові віддати власне життя, аби тільки сподобатися своїй публіці. Це готовий зробити і солдат, натискаючи на спусковий гачок. Це готовий зробити і глава держави, натискаючи Червону кнопку.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!