Книга присвячена висвітленню особливостей образно-символічного втілення уявлень про час і вічність засобами художньої мови архітектури та традиційного мистецтва. Архітектура розглядається як мистецтво, здатне створювати образи, в яких просторові характеристики органічно поєднуються з часовими. Аналізються композиційні засоби, за допомогою котрих відбувається актуалізація відчуття часу в його циклічній моделі, простежується спорідненість між архітектурою і мистецтвом орнаменту. При дослідженні проблеми розвитку архітектури в контексті історичного часу та його модусів - минулого, теперішнього і майбутнього, значну увагу приділено питанню спадкоємності традицій. Видання призначене для фахівців з естетики, архітекторів, мистецтвознавців, культурологів, студентів і викладачів гуманітарних факультетів університетів, а також усіх, кого цікавить тема взаємозв'язків просторових і часових мистецтв.