"Сторожі тротуару" - це перший в українській літературі прямий голос "втраченого покоління" зламу 1980-1990-х років.

Покоління "гастарбайтерів", що розлетілося по світу в пошуках обітованої землі. Покоління "Львова, якого не було", - зниклих заводів і гуртожитків, театрів і музеїв, вокзалів і кнайп. Покоління, яке загубилося на цивілізаційному переломі, і чий досвід, часто трагічний, ще чекає на своїх літописців.

Михайло Мишкало, пам'ятний читачам легендарної львівської газети "Поступ" кінця 1990-х як колумніст "Майкл", дебютує в жанрі якраз такого "літопису самовидця". Інженер за освітою, він торгував на базарах Львова, Варшави, Белграда, Будапешта, Ольштина, працював різноробочим та нянькою у Великобританії. Він пройшов шлях тисяч українців і зміг його описати. Тому тут усе живе і справжнє - від мови та реалій часу до почуттів, провідне й наскрізне з яких - любов.