Народна картина, як і, наприклад, народна ікона, народна лялька, тривалий час залишалася поза увагою вчених-мистецтвознавців, етнографів, фольклористів, культурологів, а також працівників музеїв, почасти й колекціонерів. Між тим, ці види іконографічного або образотворчого фольклору мають глибоке історичне коріння, яке сягає давніх загальнолюдських та етнічних онтологічно-сутнісних основ буття.

У книзі робиться спроба подати українську народну картину у зв'язку з традиційним народним орнаментом, предметно-образним, міфологічним перетворенням якого вона є. Автор описує примітив і кітч як закономірні явища культури, які образно оживлюють і семантично збагачують народну картину. У книзі досліджується походження основних сюжетів народної картини, їх образно-поетичні та історичні витоки, пов'язані з основами тотемізму, родовою давниною і героїчно-трагічними подіями козацької доби.