Праця присвячена історії василіянського монастиря у селі Боронява теперішнього Хустського району Закарпатської області. Минувшина цієї обителі, заснованої у 1716 р., реконструюється й аналізується на тлі історії василіянської Провінції св. Миколая, Мукачівської єпархії, Марамороського субрегіону та Закарпаття загалом. На сторінках книжки відкривається широка панорама душпастирської праці отців-василіян на Закарпатті, релігійного й національного життя вірних Мукачівської єпархії, їх намагань уберегти власну культурно-релігійну ідентичність у мінливих політичних обставинах: під чужинецькими окупаціями, усупереч наполегливим спробам асимілювати Церкву та народ Закарпаття й ізолювати їх від решти русинів-українців. Базою для дослідження стали численні архівні матеріали, публікації в давній пресі, мемуари, статистичні матеріали та наукова література.