Історія українського письменства

Сергій Єфремов (1876 – 1939) – видатний український громадсько-політичний діяч, історик української літератури, літературний критик, дійсний член НТШ, академік  Всеукраїнської академії наук. Був репресований, загинув у радянському концтаборі.

Визначна праця Сергія Єфремова  "Історія українського письменства" охоплює  український літературний процес від найдавніших часів до початку 1920-х рр.

Свою концепцію історії літератури С. Єфремов формулює виразно й докладно. Увагу вченого зосереджено на розвитку принципу народності.  Науковий метод цієї концепції позначено глибокою індивідуальністю і точністю фахових характеристик.

Сергій Єфремов бачив в історії української літератури три провідні ідеї: "елемент свободи для людини, невпинну визвольну течію";  "визвольно-національну ідею";  "поступову течію народності в змісті і формі, насамперед у літературній мові".

Перше видання "Історії українського письменства" вийшло у 1911 р.,  останнє, двотомове,  – у 1924 р.