У час добра і зла є речі, що нас тримають. Відсіюється непотріб. Ми чітко їх бачимо. З болю народжується мужність, із зневіри - надія. І ще дещо. Щось ніжне, як перший погляд матусі на маля. Потужне, як стукіт серця українського воїна перед боєм. Жагуче, мов вітер у її волоссі. Коли все зникає і стає неважливим - залишається вірити лише їй - Любові. Пірнайте у її стихію. Рятуйте і рятуйтеся.
Коментарі
Немає коментарів. Будьте першим, хто залишить коментар!
Щоб залишити коментар, будь ласка, увійдіть або зареєструйтесь