Надзахідне сонце

Збірку відкриває повість "Надзахідне сонце" (1947), що посідає центральне місце в творчому доробку письменника. У ній, на тлі занепаду аристократичного роду і згасання традицій витонченої Японії, розповідається історія поневірянь представника столичної богеми повоєнного періоду - декадента й бунтівника, який насправді прагне любові та душевного спокою. До збірки також увійшла мала проза різних періодів творчості письменника, а саме: дебютне оповідання "Поїзд" (1933), автобіографічний есей "Сто видів Фуджі" (1938), оповідання "Феєрверк" (1942) та останній твір - "Вишні" (1948). У цих різних за жанром і проблематикою текстах невиправний романтик і скептик, шукач істини і зневірений крамольник складає епізоди свого життя у невигадливі "побутові" сюжети, відчайдушно намагаючись вписатися в ритм тогочасного японського суспільства та збагнути його цінності. Сфокусована на внутрішньому світі автора проза насичена (само)спостереженнями та до подиву відвертими, глибокими і часом іронічними роздумами письменника про емпатію, довіру, щирість, самотність, підкорення долі та прийняття.