Надзахідне сонце

Збірку відкриває повість «Надзахідне сонце» (1947), що посідає центральне місце в творчому доробку письменника. У ній, на тлі занепаду аристократичного роду і згасання традицій витонченої Японії, розповідається історія поневірянь представника столичної богеми повоєнного періоду - декадента й бунтівника, який насправді прагне любові та душевного спокою.

До збірки також увійшла мала проза різних періодів творчості письменника, а саме: дебютне оповідання «Поїзд» (1933), автобіографічний есей «Сто видів Фуджі» (1938), оповідання «Феєрверк» (1942) та останній твір - «Вишні» (1948).