Талант

Буйне зелення в саду вже осінні золотарі позолотили, а подекуди палає воно, мов огненне. Тихо в моїй кімнаті. Вікно в сад стоїть одчинене, і рине в його повітря, чисте й холодне, дише, як вино. Зверху по стіні блукають од далеких хмар рожево-зеленяві тіні. Сиджу, зігнувшись над своєю торбою-мандрівницею, похапцем різне паперове шмаття в дорогу переглядаю, читаю давнє дрібне писання,- суворо шелестять у руках папери, ніби псалтир над мертвим. Листи, що забув уже од кого, щоденника якогось обірваний шматок... Вірші... зелені, зелені, як рута... Все поодцвітало, поопадало, як із дерева посохлий лист восени: спокійно, дрібно - на шмаття - й за вікно, без жалю... Летіть вітрам на забавки, вечори змарновані, а ночі недоспані.