Українські звичаї. Народини. Коса ж моя

В епіцентр цієї книги поставлено жінку. Тут детально прослідковуються різні етапи її становлення та життя. У розділі "Народини", що є своєрідним кодексом правил і табуацій, яких мала дотримуватися жінка, виношуючи, народжуючи, вигодовуючи та виховуючи дитину, а також її оточення, аби нащадок з'явився на світ здоровим й став у майбутньому справжнім продовжувачем роду; описано дії повитухи та сім'ї під час пологів і після них; широко представлено різні замовляння, зговорювання, магічні дії, до яких вдавались, щоб попередити або позбутися хвороби чи якоїсь іншої напасті, окремі рецепти, рекомендації. Розділ "Коса ж моя шовковая" висвітлює погляди українців на дівочу косу як важливий компонент етнокультури, показано її символіку, розкриваються народні уявлення, звичаї та обряди, повязані з нею. Возвеличенню Жінки-Матері в пісенному фольклорі Волинського Полісся присвячено третій розділ - "Як у лузі калинойка з квітами".