Постать Івана Дзюби вже кільканадцять років привертає до себе увагу української громадськості. Спершу він виявив себе як вдумливий і глибокий критик, який умів з мотлоху української совєтської літератури витягати, нечисленні до речі, твори варті уваги, проаналізовував їх, виявляв у них цінне і гідне пошани та вказував на непроминальні вартості. На цьому шляху він поволі перетворився в рупор чесної і гідної української думки, яка саме в тих часах (1960-ті роки) починала формуватися в Україні. Остання діяльність І. Дзюби спричинила те, що тепер його загально бойкотують всі чесні українці потойбіч: «залізної завіси».