У приквелі до дилогії "Гра в кота й мишу" Х. Д. Карлтон розповідає історію Аделіниної бабусі, яка мешкала у будинку із привидами і який згодом успадкує її онука.

Женев'єва Матильда Парсонс захоплюється готичною архітектурою, полюбляє перечитувати "Франкенштейна" і твори Едґара Аллана По, носить, мов обладунки, червону помаду, виливає, аби не збожеволіти, у щоденник думки… А ще ця жінка безмежно закохана у мафіозі.

Що скаже на це її чоловік Джон, коли дізнається про переступ і зраду дружини? Як відреагує донька-підлітка, яка неймовірно любить батька й не припускає, що він може становити загрозу для їхнього з матір'ю життя?