№ 2002

Газета була у великих жирних плямах, пахла гасом, і Борис Петрович, беручи її до рук, гидливо поморщився. - Ну хіба ж так можна? Га? Дивіться,- помахав він газетою перед самим носом Марти і, перебігши оком по огрядній підтиканій постаті із закоченими рукавами, знову поморщився і почав картати: - Та й на себе подивіться, хіба так можна? Все ж таки ви куховарка, а ходите як той із мазницею. Хто-будь із публіки ненароком гляне в кухню - і втече... Від одного вигляду втече... Та моя небіжка вас і дня не тримала б. Скільки вже говорилося, і все як на вітер... Ще й губи дуєте... А я маю право сказати - я хазяїн, столовка моя, ви в столовці служите... Значить...