Незабутній вечір

- Панове! Може вас те здивує, що я розповідаю, а я все ж таки скажу, що не тільки не перебільшую свого щастя, а маю право вірити в свою провідну зорю. Може вам дивним здається і таке: як тільки відсвяткувала Росія трьохсотлітній ювілей дому Романових, я почув скрізь між людьми якийсь трупний пах. Я маю інтуїцію, що милостею Божою мені данена. І я сказав: - Швидко, швидко настане час, коли в Росії Романових не буде. Цей ювілей - це похорони слави Романових, а по цьому вони мусять зникнути з кону Історії і з життя. З мене тоді сміялися. І от настала європейська війна. Я почутив, що час прийшов. І не зважаючи на те, що Росіяни були побідниками, що вже забрали Галичину, що вже вплели і цей листочок в вінок слави Романових, – голос невидимий і нечутний мені казав, що наближається для Росії катастрофа. Я вірю в окультизм і спіритизм, багато перечитав книг про це. Як натураліст, людина реальної науки, я бачу там безліч забобонів, нельогічностей, невірних висновків, а з другого боку бачу, що безперечно в скарбах людського тіла й духа заховані ще такі тайни, які може тільки нашим далеким нащадкам стануть відомі.