Жонатий чорт

Давно вже люде кажуть, що "і сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця". Дівчиною вона і смирна і покірна; слуха матір, батька боїться, старших поважа; вийде на вулицю, то й очей не зведе, а коли зачепить її який парубок, то вилає або заплаче. Подивіться ж, яка з неї молодиця, що вона виробляє з бідолашним чоловіком! І моркву скромадить, і кирпу гне, і од завійниць ґедзається, а деколи рогачем і тьху дасть неборакові, і цибулькою нагодує. І з парубками вже не та: не насуплюється, а зуби до них скалить і бісики пускає; між людьми не сидить мовчки, а цокотить, кого попало і коренить і ганить, а часом і москаля підвезе[7], та ще й очей у рябка не позича, - жива на небо лізе. Так що будеш робить з такою жінкою?... Швидше тікай до чорта з рогами, коли не хочеш дутеля з'їсти. Не брешуть же й люде, кажучи, що і "сам чорт не пізна, яка з дівчини вийде молодиця", бо так воно й справді вийшло. Оженився чорт, та й добув собі таку жінку, як ся молодиця, що я розказував. Зараз побачив сердешний, бо не дурно був чортом, що втяв до гаплика,- непереливки, бачите: і місяця з нею не прожив, ухопив шилом патоки, та й дав од неї драла не оглядаючись.