Суд

Ковалюк підняв орчик догори та й казав музикам: - Грайте до порєдку, як має бути, бо це весіле буде славне на всю Україну і в Коломиї, і в Станіславі... - Оце-с вже не потребує весіля, але ще є два такі, що мають гуляти. Він показував на Федька Продана, що лежав із розбитою головою на снігу. Коло нього сиділа його жінка, тримала новий капелюх у руках і питала: - Та що кажеш робити, що до дітий переказуєш? І ще щось до нього говорила, ніби на тамтой світ переказувала. А Дмитро Золотий ходив поперед ворота з куснем грубої розвори та казав до громади людей на вулиці: - Ні один най не вагаєси поступити отут, бо зараз від цеї розвори усне,- це вам кажу! - Кого б'ють? - Богачів. - А хто б'є? - Весілє. - А Федька вже вбили? - Він вже на тамтім боці. - То єго смерть, а чий кременал? Дзвін на селі почав голосити тривогу.