Автобіографія

Я з роду чумацького, але батькові моєму довелося вже чумакувати з торбою по наймах... За рід свій чумацький я згадав лише тоді, коли читав "Чумаки" Максима Рильського: Ходив чумак до голубого Дону, Де давній предок умочив шолом, Суху тараню, жовту і солону, Возив, помахуючи батіжком... Мій прадід ще ходив до "голубого Дону", але дід навіть волів вже не держав: зубожів славний рід чумака Павла Стрільця - прадіда мого. Року 1899-го, 17 листопада ст. ст., в селі Щербанівці, на Київщині, у Наталки й Михайла Стрільців знайшлася перша дитина: Я. Батьки мої жили вбого, бо мало землі мали - 1/8 десятини, батько, як пам'ятаю, по весні щороку ходив на заробітки - косар був добрий,- а косарів на Херсонщині - в степу, як казав батько,- аж за поли хватали - такий попит... Пізньої ж осені, повернувшись із заробітків додому, батько щороку йшов працювати до григорівської цукроварні - носив там десь на пасбурах головки цукру. Заробітки його, як робітника-чорнороба, були мізерні: батько все мріяв виїхати десь на Амур, на землі вільні... Змалку - така вже доля всіх селянських дітей - я пас влітку скот, а зимою ходив до земської школи - в сусіднє село Красне, звідки родом була мати. Краснянська школа - мій перший університет. Дитячі літа ще й досі стоять мені перед очима, тільки час, здається іноді, заткав їх на якусь хвилину синьою наміткою,- так врізались вони в пам'ять.