Чужі

Кошлатий будяк... Жовтий, пересохлий, стебло вже перегнулося, і заплуталось на ньому кілька останніх скручених листочків. Глянеш - жалко... Але як доторкнешся - вколе, добре вколе. Отакий Кіндрат, батько. У нього - син Михась, робітник із заводу, юний виклик на герць. ...За містом, на Крутій вулиці є дім із підвалом. У підвалі куточок - там жив Кіндрат і жив даром, підмітав двір, дрова носив, та й куточок нікому не потрібний. Колись, як ще крутився біля церковних будинків і попівської кухні, жилося краще: і кімната була, і жінка. Довго там прожив (він, мов той реп'ях - одірвати трудно), а потім, як прогнали, довго шкодував. Кожну службу вистоював на церковних східцях і ловив губами попівську руку. Надвечір Кіндрат обмотував ліву ногу ганчірками, чіпляв костура - і в дірку, через паркан. Крадькома... Але всі про це знали.