В долах

Присвята В-у і О-у Стоїть ліс. З дерев: берези, трепети, черемхи, дубини і т. ін. Восени опадає листя, жовкне і шелестить. Грає з світлі різними барвами, іноді місцями жаріє проти сонця, мов само полум'я. Між ними одна сосна, все зеленіє. - Чого зеленієш? - накинулися дерева одного разу на неї.- Ми всі осінню жовкнем і скидаємо листя, а ти одна хочеш відзначатись в лісі? - Я сосна,- відповіла вона поважно. - Що се сосна? Або ж ти не деревина, як ми? Не ростеш в землі? Коріння твоє деінде, як в землі? Як се! - Я сосна,- відповідає вона знов поважно. - Відколи живем, скидаємо рік-річно листя, не зміняємо свойого звичаю, а ти одна бавишся зеленню. Сміх і наруга! Акторка! Пішов лісом сміх.