Горда пава

Вам розказували, що першим убогим пастирям сповістив янгол Божий про народження Ісуса Христа. Та ось послухайте, як розповідають дуже старі люди. Не пастирі дізналися про це перші, а волові очка, найменші з усіх пташок, що мали свої гнізда в вертепі при дорозі до Вифлеєму. Раннім ранком з'явився перед ними білий янгол і мовить: - Сьогодні народиться тут поміж вами Дитятко Боже. Подбайте, щоб достойно Його прийняти. І щез, а пташки заніміли, зачудовані незвичайною новиною і великою честю, яка їм припала, - побачити першими Божого Сина. А потім кинулися порядкувати домівку. - Та що зробимо з волом і ослом? Вони так багато місця займають і так голосно ремиґають, - журилися. - Не бійтеся! - відізвався осел. - Ми теж хочемо побачити Дитятко, та будемо гріти Його своїм подихом, бо ніч холодна. - То залишайтесь! Але миші треба жоконче прогнати, вони цілу ніч шарудять і гризуть, спати не зможе Маленький. - О, ні! Залиште нас! - просилися мишки. - Ми вам долівку позамітаємо хвостиками чистенько, а потім заховаємося в куточку. І ми хочемо бачити Боже Дитятко. - Ну, то залишайтесь і робіть порядки. Але павуків не можна ніяк залишати, вони позатягали скрізь по стінах і кутках своє павутиння. Це ж негарно!