Школяр

Миколка, Прокопiв хлопчик, такий школярик гарнесенький був: сумирненький, соромливенький, млявенький, як дiвчинка. Та ще ж такий чорнобривенький, бiлолиценький, носок невеличкий, щiчки круглесенькi, ще й чубок кучерями. Воно й училось нiвроку йому. Страх яке до книжки було: чита, одно чита, а особливо як на урок загадають щось таке, - чи про луку, чи про лiс... Ну й любило це! Раз гулять повели їх у лiс. Воно вбiгло в гущавину та: - А як ось тут гарно!.. гiллячко... сонечко в дiрочки... мережечки... ну й гарно! Далi вхопило квiточку, осмiхнулось, притулило до щiчки, погладило...