Лист

У хаті було так ясно, що баба Грициха виділа кождий палець Іванків, де він до стіни притулився. Сонце спускалося насамперед на ліс, що стояв на горі перед хатою, на єго галуззю лишало всі свої дорогі камені блискучі, а ліс бив проміннями у вікна хати. І таких їх було багато в хаті, що баба виділа кождіський палець Іванів на стіні. - Мой, Іване, аби я тебе не виділа більше на лаві. Аді, шо ти із стін поробив. По земли собі бігай. Іванко бігав від порога до стола та возив на нитці коліщатко від ниток та й казав бабі: - Не бійтеси, я вже, бігме, не буду. Коло баби на печі сиділа маленька Марійка з заплетеною кісочкою, як мишачий хвостик. - Боже, боже, як народови тісно стало жити, а як свєта надійдут, та й нарід таки веселитси, - гадкувала собі баба.