День на пастівнику

Сонце піднялось вже височенько і, гаряче, іскристе, обливало і бурту, і хлопчика, і кругом широке поле своїм огнистим світом; горіла молода трава на бурті зеленим огнем; неопавша роса світила і відбивала дорогим самоцвітним камінням. Одежа хлопчика - лихі вибійчані штанці, засукані аж до колін, латана сорочка і на голові з передраним козирком картуз - під тим світом теряли свою злиденність, неохайність,- і латки і дірки відбивали так красиво, дивились так мило, мов маляр намалював ту картину, а не жива вона стояла перед очима.