На лоні природи

Андрій Григорович Моркотун - старий, зарослий газетярським мохом співробітник усіх українських газет, які коли-небудь існували на світі, потайний кандидат на професуру, безупинний перекладач з усіх мов (через російську) на українську, хронічний пролетарій і старий парубок - зібрався на дачу. Подумать же тільки: чоловік п'ятнадцять років не мав часу виїхати з міста, а під деревом бував тільки тоді, як запихав недокурки у вазони пальм своїх знайомих. Це вже було занадто! Так можна було зовсім одбитися природи. Що б там не казать про культуру, цивілізацію, про всякі там електрики, радіотелеграфи, телефони, аероплани, а вище над природу нічого не може бути. Природа, оте "зелене вещество", оті кучерявенькі, простодушні деревця, ота божа травичка, насичені вічною енергією сонця, - ось єдине джерело здорових нервів усякого життя. Хто відриває себе від того джерела, той засуджує себе на неврастенію та на смерть. Андрій Григорович узяв у газеті "Рідний Запічок" аванс, набрав замовлень з видавництва "Рідний Куточок", записався членом у новий клуб "Рідна Стріха" і виїхав. Свою квартирку з трьох кімнат з електрикою, водопроводом, телефоном, м'яким ліжком на пружинах, отими витворами розпусної цивілізації, він замкнув, а ключ оддав двірникові, щоб той щодня витирав порох.