Два сусіди

На хуторі, на безлюдді, жили два сусіди. Оба терпіли тяжку біду, і та біда привела їх до товаришування, до братського життя. Нерідко доводилося ділитися останнім, аби допомогти один другому. І ось при такому братерському житті потрохи господарство їх кращало, і згодом вони стали заможними. Живуть собі вільно, ні від кого не залежні, уже не потребують допомоги один другого, а тільки пишаються. І було їм добре обом, бо кожен пам'ятав, що якби не другий, то увесь вік він перебував би в злиднях. Так жили, як брати. Якось в околиці з'явилися розбійники. Напали вони на хату заможнішого й дужчого, усе пограбували й спалили, ледве сам господар зміг утекти. Що йому робити далі? Став бідним, як старець. А багатий сусід і собі тремтить, що й до нього прийдуть розбійники і в нього все заберуть. Просить він бідного переселитися до його хатини: обіцяє годувати, зодягати, аби тільки той допоміг йому розбійників одігнати. Бідний пішов.