Цар Едіп

Як зжерла все - за мить - моя провина І - на півнеба - пащеку неситу. І болю присмерк, й Евменід присутність, Що - з мороку, як спалахи червоні, І від землі - ледь вловне коливання. Як звузивсь шлях - і спереду і ззаду, І голосіння поглина безодня. Камінням обернулись теревені, Що вже по той бік нарікань і суму. - Самі вогні вигнання невгасимі. За вітром - попіл, що - свій власний присуд.