Лучче нехай буде злий, ніж дурний

(Приказка) У батька та в матері була одним одна дочка. Старі дуже любили свою дитину, годили їй, як болячці печеній, та й розбалували так, що вона орудувала батьком та матір'ю неначе наймитами: що схотіла, те й робила. Сусіди й родичі, глядячи на неї, як вона вередує, було й кажуть: - Постривай лишень, Хвесько (так звали дівчину), як одружишся, то вже тоді не будеш отак верховодить: чоловік не буде тобі потурать, як дурний батько та божевільна мати. А вона слухає та сміється. - Не бійтесь,- каже,- я вийду заміж за дурня та й буду робить, що схочу, як і теперечки. - Отаке вигадай!-одказують їй.- Як-таки можна з дурнем одружитись!.. Од дурня, кажуть люди, як од ледачого чоловіка, поли вріж! - Ет,- каже,- не треба мені того розумного - я й сама розумна, аби тільки мене слухав. Сватали Хвеську і хороші люди, так не пішла, все дурня собі шукала,- та й знайшла такого, що, здається, дурнішого і на всьому світі не знайти. Хвеськом прозивався. батько й мати почали були її одмовляти, так і слухать не схотіла: - Не вам,- каже,- з ним жити, а мені!