Мудра володарка

З того часу, як Ольга почала заходити в церкву св. Іллі, вона змінилася зовсім. Не думала вже про помсту, ні про підбої. Одинокою її мрією було вибратися до Царгороду й там охриститися. Тож, коли тільки Святослав доріс, передала йому правління й вибралася в дорогу з великим почетом бояринь, бояр і з дружиною. І Дніпро і Чорне море переїхала без пригод. Попутній вітер вїяв усю дорогу. Аж у Суді стрінула її пригода. Царська сторожа не хотіла пустити її з її людьми в город. - Без дозволу царя не вільно нам - сказали. - То повідоміть швидко царя, що прибула до нього в гості велика княгиня київська, Ольга. - Це зробимо - сказали. І поїхав гінець у царські тереми. - Е, що там! Хай пожде трохи в Суді! - сказав грецький цар, коли гінець сповістив його. - Пожде трохи, то більше поважатиме нас. А царював тоді Константин, син Леонтіїв. - Тимчасом приготуйте все, як слід, у вітальній залі, щоб дивом дивувалась оця княгиня з-над Бористена. - Яку залю приготувати, чи ту, де приймаємо володарів? - спитав дворецький. - Вистане, коли приготуєш меншу залю послів, тільки вважай, щоб зачудувати її. - Усе буде приготоване якслід, - відповів дворецький і поклонився низько цареві. Трохи не тиждень ждала Ольга на своєму судні в Суді. Гордість її, як великої княгині, була дуже вражена. Уже думала над тим, щоб вертатися в Київ, коли прибіг царський гінець і від імени царя попрохав княгиню в царські тереми.