Брехайло та Помагайло

Iде селом Брехайло, іде, підскакує, сюди й туди позирає, де б кращу роботу собі знайти. А робота його не легка: щоб за спасибі можна було поїсти, попити та ще й збрехати. Коли зирк - жінки редьку ріжуть. Воно як тут і було. Шур, шур - наблизився близесенько, вершу роззявило, губами заплямкало, очима заблимало, носом засопіло та й почало так: - А чи немає, люди добрі, чого-небудь у вас попоїсти? От уже три дні, як нічогісінько не їв. - Зараз дали йому з'їсти, що Господь послав. Брехайло як наївся, то й нумо так: - А що се ви робите? - Як бачите, редьку ріжемо, - відповіли йому жінки. - Е-е-е! Так отеє у вас така редька? Хіба ж се редька? Чорт зна що, а не редька! Плюнути та розтерти! От у нас в Москві -от так редька! Треба дрючка підкладати, кіньми з землі вивертати. От то так редька! То вже справжня редька!