Там звізди пробивались

Поезія в прозі Під самим лісом плила вузька глибока ріка. Змивала коріння старих дубів, холодила берег, на якім виростало буйне зілля, густі дикі корчі дерев,- і відбивалась від часу до часу від берега на знак життя. Густий ліс дубовий надав їй барву своєрідну. Плила зовсім зеленою водою, і лиш там, де припирала лівим берегом до гладкої рівнини, блистіла здалека сивавим сріблом. По ній пишались водні рожі, а ще більше їх широке зелене листя. Рівнина, що припирала до лівого берега,- се широкий степ. Степ український. По нім грала розпаношена безконечна туга і одностайний сум.