Колесо життя

Десь-недесь, ні в царстві, ні в гетьманстві, а просто на волі жили люде. Не знали грошей, не збірали багацтва, а через те не мали ні заздрощів, ні жадоби. Не кували зброї, бо не було там ні царів, ні підданців, а всі, як брати рівні. Не кохалися в науках, бо Мудрість панувала серед того пароду. - Хтож наймудріщий - вибирався за найбільшого і ставав слугою громаді. Земля була вільна, - не купована, не запродана. Скільки оком кинути - степ веселий, тирсою вкритий, наче море безкрає, коливається. Вийде чоловік з села, уподоба собі цілину, виоре поволі, та й кидає зерна. А недалеко буй-тури ревуть, дикі коні через степи перебігають, на узліссі стрункі кози пасуться. Так у достатках, серед роскошів природи доживали люде до глибокої старости. І не мали хвороб. Так само жили за ними і сусіди їхні.