Закон кривавої помсти

Сумні, дуже сумні вертались Ігореві дружинники в Київ без князя. Сумні стали перед княгинею Ольгою: - Княгине, ти вже вдовиця! - сказав аж по хвилині Стемид. - Що, як?! - скрикнула княгиня й під наглим ударом страшної вістки впала зомліла на руки придворних жінок. Сумні стояли дружинники, не знаючи, що їм діяти. А жінки заходилися біля княгині, привести її до памяті старалися. Княтиня розплющила очі й звернула їх на безрадних дружинників. - Оповідайте все! - сказала по хвилині. - Та може тепер недобре, може трохи пізніше? - процідив Стемид. - Ні, ні, тепер, зараз! Мені вже легше, я все видержу, - сказала княгиня, на ослоні сідаючи. І Стемид оповів усе, як було, як князь остався сам ще раз стягати полюддя для себе з деревлян, як деревляни повстали проти князя Ігоря, як зловили його, як жорстоко покарали. Княгиня слухала, здавалося, спокійно, та з затисненими губами. Коли Стемид скінчив оповідати, кормилець60