Зелене листячко з вирію

Першої зелені хлюпнуло - усміхнулись юною травичкою луги, наче ніжним димком узялись. І той димок де яскравіший, зеленіший, а де ледь-ледь тримається, ось дмухне вітер - і звіє; а де ще й торішня трава Сіріє, і з-під неї лише бліді шпичаки встигли вистромитись... В тихих та ласкавих берегах лежить став, тремтить на поверхні студена голубизна неба. Ще не проткнулися з води ні очерет, ні рогіз, і став видається пустельний, непривітний, і крижаним подихом несе від нього...