Тихий хутір

- Павле! Тобі ось листа з містечка передали... Відповіді нема. В кімнаті темно. - Павле! Чи спиш? - гукнула дужче. Із кутка полохливо зірвався сухий кашель, облетів усю кімнату й здивовано прохрипів: - Що таке? - На, читай. Антоніна кинула листа і, сердито човгаючи чобітьми, вийшла. Щось бубоніла під ніс, але Корнієнко не розчув. Засвітив лампу. На стільцях біля грубки знову розвішано пелюшки. Глянув - і роздратовано бахнув стільцем. Сказати Антоніні - знову сварка, сльози... "А ну його к чорту",- заскреготав зубами й, обережно піднявши мокрі ганчірочки, обережно повісив їх на те саме місце.